Коли компанія Carpet Bombing Culture запропонувала мені написати цю книжку, я спробував заховатися. Вони знайшли мене зі зграєю мисливських фреток у бедуїнському селі в серці марокканських гір, де я переховувався, заробляючи собі на черствий окраєць тим, що розважав місцевих чоловіків танцями при світлі вогнища. Мене чимось накачали, і через кілька днів я прокинувся в Лондоні. Написати книжку про людину, про існування якої (якщо вона взагалі існувала) достеменно нічого не відомо, наповнити цю книжку картинами, які написав точно-невідомо-хто? Напевно, на дослідження виділено величезний бюджет? Я заплакав. Мені дали ляпаса, щоб я замовк. «Треба діяти негайно, поки тіло ще не охололо!, — прогарчали вони. — Друкуємо за три дні». Рукопис було написано у підвалі в Шордичі на зворотах фальшивих банкнот. Замість чорнила були мої сльози. Я чітко пам’ятаю, як підпалив маленький човен і відправив його у плавання в старій іржавій ванні, наповненій сечею бомжів, — символічний жест прощання з будь-якою надією на те, що коли-небудь мене серйозно сприйматимуть як письменника. До біса минуле! Мене знищено. Так само, як і вас, насамперед за те, що ви захотіли стати частиною цієї шаради. Як завжди, Carpet Bombing Culture годує вас мішанкою брехні, напівбрехні й на три чверті брехні, втамовуючи ваше наївне й жахливе прагнення до істини. Вперед. Хай щастить.
— Патрік Поттер, автор тексту.
Це фотоальбом його робіт, а також тексти про діяльність та світогляд. Книга така ж, як і сам митець: невловима. Ви не знатимете достеменно, де правда, а де ні, чи точно автор графіті саме Бенкcі. Кожна сторінка надихає, але й викликає сумніви.
У видання ArtHuss включений текст інтерв'ю від Бенксі про його поїздку в Україну, мотивацію і фото робіт, які він лишив на стінах будівель в Бородянці, Ірпені та Горенці. Це частинка нашої історії, яку важливо зазначити на сторінках.
